Еріх Кестнер
Еміль Еріх Кестнер (нім. Emil Erich Kästner; 1899 - 1974) - німецький письменник, поет, сценарист. Популярність у Німеччині та в усьому світі Еріх Кестнер завоював завдяки своїм сповненим іскрометного гумору творам для дітей і сатиричній поезії на злободенні теми.
Біографія
Еріх Кестнер виріс у дрезденському районі Ойсере Нойштадт (нім. Äußere Neustadt) на вулиці Кенігсбрюкер Штрассе (нім. Königsbrücker Straße). Неподалік від неї на першому поверсі вілли його дядька Франца Августина зараз розташовується музей Еріха Кестнера.Дитинство скінчилося для Кестнера з початком Першої світової війни. 1917 року його призвали на військову службу, і "закінчувати навчання" йому довелося в роті важкої артилерії, де він прослужив один рік.
Восени 1919 року Кестнер вступив до Лейпцизького університету, де вивчав історію, філософію, германістику і театрознавство. Складна економічна ситуація і важке матеріальне становище змушували Кестнера підробляти: він продавав парфуми, працював на біржового маклера. Незабаром гроші на навчання Кестнер став заробляти журналістикою і театральною критикою в літературній колонці газети Neue Leipziger Zeitung. У додатку для дітей сімейної газети "Байєрс фюр Алле" (нім. Beyers für Alle), що випускалася лейпцизьким видавництвом Отто Байєра, в 1926-1932 роках під псевдонімами "Клаус" і "Клере" вийшло майже 200 історій, віршів, загадок і невеликих фейлетонів, які, як установлено на сьогоднішній день, написали, очевидно, здебільшого Кестнер.
За кілька років Кестнер став однією з найзначніших фігур у берлінських колах інтелігенції.
Перші книжки
1928 року вийшла друком перша книжка Еріха Кестнера із серії збірок сатиричних віршів лейпцизького періоду під назвою "Серце на талії" (нім. Herz auf Taille). У жовтні 1929 року було опубліковано першу дитячу книжку Кестнера "Еміль і детективи" (нім. Emil und die Detektive), що має успіх і зараз. Книжка була розпродана в Німеччині накладом понад два мільйони і перекладена 59 мовами. На відміну від дитячої літератури того часу з його стерильним світом казок, дія роману Кестнера розгорталася в сучасному великому Берліні. На сучасний сюжет написані й дві інші дитячі книжки: "Кнопка й Антон" (нім. Pünktchen und Anton, 1931) і "Літаюча класна кімната" (нім. Das fliegende Klassenzimmer, 1933).Екранізація "Еміля і сищиків" (1931 рік, режисер Герхард Лампрехт) мала великий успіх.
Берлін
Після приходу нацистів до влади 1933 року Кестнер, на відміну від більшості своїх колег, які критикували націонал-соціалізм, залишився в країні. Кестнер пояснював свою поведінку бажанням бути очевидцем того, що відбувається. Крім цього, Кестнер не хотів залишати на самоті свою матір.Кестнера кілька разів допитували в гестапо, і його виключили зі спілки письменників. Його твори були серед тих, що потрапили у вогонь на Опернплац у Берліні 1933 року як такі, що "суперечать німецькому духу". Кестнер сам спостерігав за тим, що відбувається, стоячи в натовпі на площі. Публікація творів Кестнера в Третьому рейху була заборонена. У Швейцарії Кестнеру вдалося опублікувати нешкідливий розважальний роман "Троє в снігу" (нім. Drei Männer im Schnee, 1934).
Мюнхен
Після Другої світової війни Кестнер переїхав до Мюнхена, де керував відділом фейлетонів мюнхенської газети "Нойє Цайтунг" (нім. Neue Zeitung) та видавав журнал для дітей та юнацтва "Пінгвін" (Pinguin). У Мюнхені Кестнер брав активну участь у діяльності літературних кабаре, зокрема, складав твори для "Ді Шаубуде" (нім. Die Schaubude, 1945-1948) і "Ді Кляйне Фрайгайт" (нім. Die Kleine Freiheit, з 1951), а також для радіо. У цей час були створені численні номери, пісні, радіовистави, промови та есе на теми нацизму, війни та дійсності в зруйнованій Німеччині, що хвилювали його.До цього періоду належить написання 1949 року повісті "Дві Лотти" (нім. Das doppelte Lottchen), що здобула дуже широку популярність завдяки більш ніж півтора десяткам екранізацій у різних країнах (у Німеччині, Великій Британії, Індії, Ірані, Кореї, США, Швеції, Японії), першу з яких знято вже 1950 року, останню (наразі) - 2017 року.
За все своє життя Кестнер так і не одружився, хоча мав позашлюбні зв'язки. Дві свої останні дитячі книжки "Маленький Макс" (нім. Der kleine Mann) і "Маленький Макс і маленька міс" (нім. Der kleine Mann und die kleine Miss) Кестнер написав для свого позашлюбного сина Томаса, який народився 1957 року.
У 1960 році Еріх Кестнер був нагороджений премією імені Ганса Крістіана Андерсена. Кестнер помер у мюнхенській клініці Нойперлах і похований на кладовищі св. Георга в Богенгаузені.
